Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: АстраЗенека ЮК Лімітед, Великобританія

Міжнародна непатентована назва: Quetiapine

АТ код: N05AH04

Форма випуску: Таблетки пролонгованої дії по 200 мг № 60

Діючі речовини: 1 таблетка містить: 200 мг кветіапіну (230,26 мг у формі кветіапіну фумарату)

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; натрію цитрат; лактози, моногідрат; магнію стеарат; гіпромелоза 2208; гіпромелоза 2910; поліетиленгліколь 400; титану діоксид (Е 171); для 50, 200 та 300 мг: оксид заліза, жовтий (Е 172); для 50 мг: оксид заліза, червоний (Е 172).

Фармакотерапевтична група: Нейролептики

Показання: Сероквель XR показаний для лікування
• Шизофренії, включаючи попередження рецидиву у пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримуючу терапію Сероквелем XR.

• Біполярного розладу, зокрема:
o для лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;
o для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі;
o для попередження наступного епізоду захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування кветіапіном є ефективним.

Сероквель XR показаний для супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивним розладом (ДР), у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку лікування лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки Сероквелю XR.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки.

Номер реєстраційного посвідчення: UA/2535/02/02



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 Сероквель XR

  (Seroquel XR)

 

Склад:

діюча речовина:

таблетки по 50 мг містять 50 мг кветіапіну (57,56 мг у формі кветіапіну фумарату);

таблетки по 200 мг містять 200 мг кветіапіну (230,26 мг у формі кветіапіну фумарату);

таблетки по 300 мг містять 300 мг кветіапіну (345,38 мг у формі кветіапіну фумарату);

таблетки по 400 мг містять 400 мг кветіапіну (460,50 мг у формі кветіапіну фумарату).

допоміжні речовини:  

целюлоза мікрокристалічна; натрію цитрат; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; гіпромелоза 2208; гіпромелоза 2910; поліетиленгліколь 400; титану діоксид (Е171);

для 50, 200 та 300 мг – оксид заліза, жовтий (Е172);

для 50 мг – оксид заліза, червоний (E172).

Лікарська форма.  Таблетки  пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС  N05A H04.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Сероквель XR показаний для лікування

•   Шизофренії, включаючи попередження  рецидиву у пацієнтів зі   стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримуючу терапію Сероквелем XR.

 

•   Біполярного розладу, зокрема:

• для лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;
• для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі;
• для попередження наступного епізоду захворювання  у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування кветіапіном є ефективним.

 

Сероквель XR показаний для супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивним розладом (ДР),  у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку лікування лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки Сероквелю XR.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Протипоказане одночасне застосування інгібіторів цитохрому P450 3A4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон.

 

Спосіб застосування та дози.

Сероквель XR слід застосовувати один раз на день, натщесерце (щонайменш за одну годину до вживання їжі). Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.

 

Дорослі

Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі

Препарат Сероквель XR слід застосовувати принаймні за 1 годину до прийому їжі. Добова доза на початку терапії становить 300 мг в перший день і 600 мг на другий день. Рекомендована добова доза – 600 мг, однак, якщо клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг на добу. Дозу слід коригувати в рамках діапазону ефективних доз – від 400 мг до 800 мг на добу –  залежно від клінічної відповіді і переносимості. Для підтримуючої терапії при шизофренії немає необхідності у коригуванні дози.

 

Для лікування депресивних епізодів  при біполярному розладі

Препарат Сероквель XR слід застосовувати перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза – 300 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалось додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ “Фармакологічні властивості”). Доза 600 мг може бути ефективною  для  окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у випадку виникнення проблем пов’язаних з  непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг.

 

Для попередження наступного епізоду захворювання  при біполярному розладі

Для попередження наступних  маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі, пацієнти, у яких була відповідь на застосування Сероквелю XR при невідкладнму лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування препаратом Сероквель XR у тій самій призначеній дозі увечері. Дозу Сероквелю XR можна коригувати  в межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу, залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта. Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовувались найнижчі ефективні дози.

 

Для  супутнього лікування депресивних епізодів при ДР.

Сероквель XR слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг у 1 та на 2 день, та  150 мг – на 3 і 4 день. У ході короткотривалих досліджень  супутньої терапії (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний ефект спостерігався при дозах 150 та 300 мг/добу та при дозі 50 мг/добу – в ході коротокочасного  дослідження монотерапії. При більш високих дозах існує підвищений ризик небажаних явищ. Тому лікарю слід переконатись, що для лікування застосовується найнижча ефективна доза, починаючи з 50 мг/добу. Потреба у збільшенні дози зі 150 до 300 мг/добу повинна ґрунтуватись на оцінці стану окремого пацієнта.

 

Переведення з препарату Сероквель, таблетки з негайним вивільненням діючої речовини

Для зручнішого дозування пацієнтів, яких лікують окремими  дозами препарату Сероквель (таблетки з негайним вивільненням діючої речовини), можна перевести на Сероквель XR в еквівалентній загальній добовій дозі, яку приймають один раз на добу. Для забезпечення підтримання клінічної відповіді  може бути необхідним період титрування дози.

Пацієнти літнього віку

Як і інші антипсихотики, Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування та підбору дози. Може знадобитись більш повільне титрування дози препарату Сероквель XR, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовується молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50 % у осіб похилого віку порівнянно з молодшими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати поступово на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Пацієнтам літнього віку з депресивними епізодами при ДР прийом слід розпочинати з 50 мг/добу в 1-3 день, збільшуючи дозу до 100 мг/добу на 4 день і 150 мг/добу на 8 день. Потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. Якщо, виходячи з оцінки конкретного пацієнта, необхідне збільшення дози до 300 мг/добу, цього не слід робити раніше, ніж через 22 дні  лікування.

 

Діти та підлітки

Безпека та ефективність застосування препарату Сероквель XR для лікування дітей та підлітків не досліджувалися.

 

Порушення функції нирок

Немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

 

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Сероквель XR слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна збільшувати з кроком 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.

 

Побічні реакції.

При прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялось про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

 

Як і стосовно інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалось збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією і периферичними набряками.

 

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном наведена нижче за такою класифікацією: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100, < 1/10), нечасті (> 1/1000, <1/100), рідкісні (> 1/10000, <1/1000), поодинокі (< 1/10000) та невідомої частоти (неможливо оцінити, виходячи з існуючих даних).

 

 

(1)  Див. розділ “Особливості застосування”.

(2)  Сонливість може виникати, як правило, протягом перших двох тижнів лікування і, зазвичай, зникає при продовженні застосування кветіапіну.

(3) Асимптоматичні підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові (АЛТ, АСТ) або гамма-глютамілтрансферази спостерігались у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення були, зазвичай, оборотними при продовженні лікування кветіапіном.

(4)  Як і інші антипсихотичні препарати з блокуючою дією на альфа1-адренергічні рецептори, кветіапін часто може індукувати виникнення ортостатичної гіпотензії, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких пацієнтів - синкопе, особливо протягом періоду підбору початкової дози (див. розділ “Особливості застосування”).

 (5)  Дуже рідко повідомлялось про загострення наявного цукрового діабету.

 (6) Підрахунок частоти для цих небажаних реакцій базується лише на постмаркетингових даних застосування препарату Сероквель у лікарській формі зі швидким вивільненням.

 (7)  Рівень глюкози у крові натще >126 мг/дл (>7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові не натще >200 мг/дл (>11,1 ммоль/л), як мінімум, в одному випадку.

 (8) Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалось тільки у ході клінічних досліджень біполярної депресії.

 (9)  Засноване на >7% збільшенні маси тіла порівняно з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів лікування.

 (10) Симптоми відміни, які спостерігались найчастіше у ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення і дратівливість. Частота виникнення таких реакцій виражено зменшувалась через 1 тиждень після припинення лікування.

 (11)  Тригліцериди  >200 мг/дл  (>2,258 ммоль/л)   (пацієнти віком >18 років)   або   >150   мг/дл  (1,694 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) принаймні під час одного обстеження.

 (12)  Холестерин  >240 мг/дл  (>6,2064 ммоль/л)   (пацієнти віком >18 років)    або    >200 мг/дл    (5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) принаймні під час одного обстеження. Підвищення рівня ЛПНЩ холестерину >30 мг/дл (0,769 ммоль/л) спостерігалось дуже часто. Середня величина  зміни  серед  пацієнтів,  у  яких  відзначено  підвищення,  становила  41,7 мг/дл (>1,07 ммоль/л).

 (13)    Див. текст нижче.

 (14)    Тромбоцити <100 x 109/л, як мінімум, в одному випадку.

 (15) Виходячи з повідомлень клінічних досліджень про побічні реакції підвищення рівнів креатинфосфокінази у крові, не пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.

 (16) Рівні пролактину (пацієнти у віці >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) чоловіки; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) жінки – в будь-який час.

 (17) Може призводити до падіння.

(18)  ЛПВЩ холестерин: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

(19) Кількість пацієнтів, у яких змінювалась тривалість інтервалу QT від <450 мсек до ≥450 мсек із збільшенням на ≥30 мсек. Під час плацебо-контрольованих досліджень кветіапіну середня зміна і кількість пацієнтів, які мали зсув до клінічно значущого рівня, були подібними в групах кветіапіну та плацебо.

(20)  Зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л принаймні під час одного обстеження.

(21) Про випадки суїцидальних думок та суцидальної поведінки повідомлялось під час терапії Сероквелем XR або одразу після припинення лікування.

(22)  Див. розділ “Фармакодинамічні властивості”

(23)  Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні під час одного обстеження спостерігалось у 11% пацієнтів, які приймали кветіапін в усіх дослідженнях, включаючи відкриті продовження досліджень. Для цих пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,5 г/дл.

 

При застосуванні нейролептиків дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT, вентрикулярної аритмії, раптової смерті, зупинки серця та поліморфної шлуночкової тахікардії, і такі ефекти вважаються класспецифічними.

 

У ході короткочасних з трьома напрямами лікування плацебоконтрольованих клінічних досліджень препарату Сероквель XR при лікуванні шизофренії загальна частота виникнення екстрапірамідних побічних явищ становила 7,5% для Сероквелю XR, 7,7% для Сероквелю, таблеток вкритих оболонкою, та 4,7% для плацебо без доказів залежності від дози. Частота виникнення окремих екстрапірамідних побічних явищ (наприклад, акатизія, екстрапірамідні порушення, тремор, дискінезія, дистонія, збудженність та ригідність м’язів) була зазвичай низькою та не перевищувала 3% у будь-якій із груп лікування.

 

У ході короткотривалих плацебо-контрольованих клінічних досліджень препарату Сероквель, таблетки з негайним вивільненням діючої речовини, який застосовували для лікування біполярної манії, сукупна частота виникнення екстрапірамідних явищ не відрізнялася від таких у групі плацебо.

 

Лікування кветіапіном асоціювалося з незначним дозозалежним  зниженням рівнів тиреоїдного гормону, особливо загального Т4 та вільного Т4. Зниження загального та вільного Т4 було максимальним протягом перших двох-чотирьох тижнів лікування препаратом Сероквель без подальшого зниження при довготривалому лікуванні. Майже в усіх випадках припинення лікування препаратом Сероквель асоціювалося з відновленням рівнів загального та вільного Т4 незалежно від тривалості лікування. Менші зниження рівнів загального Т3 та оборотного Т3 спостерігалися лише при вищих дозах. Рівні тироксинзв’язуючого глобуліну (TBG) залишалися незмінними та, загалом, відповідні підвищення тиреотропного гормону (TSH) не спостерігалися. Це вказуює на те, що кветіапін не спричиняє клінічно значимого гіпотиреозу.

 

Передозування.

Під час клінічних досліджень повідомлялося про виживання при гострому передозуванні до 30 г кветіапіну. Більшість пацієнтів з передозуванням не повідомляли про побічні явища, або вони повністю одужували від таких явищ. Повідомлялося про смерть у ході клінічного дослідження після передозування 13,6 г кветіапіну. З досвіду пост-маркетингового застосування повідомлення про передозування кветіапіну, що призводили до смерті або коми, або подовження інтервалу QT, були дуже рідкісними.

 

У пацієнтів з наявним тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик ефектів передозування (див. розділ “Особливості застосування”).

 

Загалом, ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

 

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У випадках тяжких ознак слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та  інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.

 

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

 

Застосування у період вагітності  або годування груддю.

Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних жінок не встановлені. На цей час немає доказів шкідливості, отриманих у ході досліджень на тваринах. Можливий вплив на органи зору плода не вивчався. Тому під час вагітності Сероквель XR слід призначати, тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін під час вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

Ступінь проникнення кветіапіну в грудне молоко невідомий. Тому жінкам необхідно рекомендувати припинити грудне вигодовування немовлят під час прийому Сероквелю XR.

 

Діти. Безпека та ефективність застосування Сероквелю XR для лікування дітей та підлітків не досліджувалися.

 

Особливості застосування.

Оскільки Сероквель XR показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та  супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з ДР, слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.

 

Довготривала ефективність та безпека  супутньої  терапії для пацієнтів з ДР не оцінювались, проте вивчались довготривала ефективність і безпека монотерапії препаратом для дорослих пацієнтів.

 

Діти та підлітки (віком від 10 до 18 років)

Сероквель XR не рекомендується для застосування дітям і підліткам віком до 18 років через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі. Клінічні дослідження Сероквелю показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих, частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей і підлітків, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці та екстрапірамідні симптоми), а також виявлено одне явище, що раніше не спостерігалось у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів (підвищення артеріального тиску). Крім цього, у дітей і підлітків спостерігались зміни показників функції щитовидної залози.

 

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування Сероквелем на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

 

Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень Сероквелю за участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалось підвищеною порівняно з плацебо  частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії.

 

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія при біполярному розладі, асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатись протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до часу появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращення.

 

У ході клінічних дослідженнь за участю пацієнтів з великими депресивними епізодами при біполярному розладі підвищений ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, спостерігався у молодих дорослих пацієнтів віком до 25 років, які отримували лікування кветіапіном,  порівнянно  з  пацієнтами,  які  отримували  лікування плацебо (3 % порівняно з 0 % відповідно).

 

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування.

 

Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається Сероквель XR, можуть також асоціюватись з підвищеним ризиком пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть протікати одночасно з депресивними епізодами. Отже, при лікуванні інших психічних розладів слід вживати таких самих запобіжних заходів, яких дотримуються при лікуванні депресивних епізодів.

 

Як відомо, пацієнти з пов’язаними із суїцидом явищами в анамнезі або ті, хто демонструє значний ступінь суїцидальних думок до початку лікування, мають вищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують ретельного моніторингу під час лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресивних лікарських засобів за участю дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки на тлі лікування антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

 

Ретельне спостереження за пацієнтами і, зокрема, тими, хто має високий ризик, повинне супроводжуватись медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та доглядачів за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність у моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів. 

 

Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів з депресивними епізодами при біполярному розладі серед дорослих пацієнтів молодшого віку (молодших 25 років), які отримували лікування кветіапіном, спостерігався підвищений ризик пов’язаних з суїцидом явищ порівняно з тими, хто приймав плацебо (3 % порівняно з 0 % відповідно). Під час клінічних досліджень за участю пацієнтів з ДР частота пов’язаних із суїцидом явищ, що спостерігались  серед  дорослих  пацієнтів  молодшого  віку  (молодших 25 років),  становила 2,1 % (3/144) для кветіапіну і 1,3 % (1/75) для плацебо.

 

Сонливість

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація. У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депресією та пацієнтів з депресивними епізодами при ДР, у яких виникає сонливість, може знадобитись  спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або може бути необхідним розгляд питання про припинення лікування.

 

Лікування кветіапіном супроводжувалось ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням що, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літного віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Серцево-судинні захворювання

Сероквель XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.

Судоми

Під час контрольованих клінічних досліджень не було різниці між частотою виникнення судом у пацієнтів, які приймали кветіапін та пацієнтів із групи плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам із судомами в анамнезі.

 

Екстрапірамідні симптоми

У ході плацебо-контрольованих досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним  розладом.

Застосування кветіапіну асоціювалось із розвитком акатизії, що характеризувалась суб’єктивно неприємним чи спричинюючим дистрес неспокоєм та потребою рухатись, що нерідко супроводжувалась нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою ймовірністю спостерігаються протягом перших декількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

 

Тардитивна дискінезія

При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування Сероквелю XR.

 

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити застосування Сероквелю XR та розпочати відповідне лікування.

 

Тяжка нейтропенія

У ході клінічних досліджень з вивчення препарату Сероквель XR нечасто повідомлялося про тяжку нейтропенію (кількість нейтрофілів <0,5х109/л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали впродовж кількох місяців після початку лікування кветіапіном. Очевидної дозозалежності немає. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають уже існуючу лейкопенію та наявність в анамнезі медикаментозно індукованої нейтропенії. Застосування кветіапіну пацієнтам із кількістю нейтрофілів <1х109/л слід припинити. Необхідно спостерігати за пацієнтами щодо виявлення у них ознак та симптомів інфекції та стежити за кількістю нейтрофілів (поки вона не буде перевищувати 1,5х109/л).

 

Взаємодії

Див. також розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”.

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну в плазмі, що може зашкодити ефективності терапії кветіапіном. Лікування Сероквелем XR пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Сероквель XR переважає ризики від відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

 

Гіперглікемія

Під час лікування кветіапіном повідомлялося про випадки гіперглікемії або загострення діабету, що існував раніше. Пацієнтам, які страждають на діабет, або пацієнтам з факторами ризику розвитку цукрового діабету рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг. У деяких випадках спочатку повідомлялося про збільшення маси тіла, що могло бути сприяючим фактором. Належний клінічний моніторинг рекомендується відповідно до загальноприйнятих рекомендацій щодо застосування нейролептичних засобів. Пацієнти, які приймають будь-який антипсихотичний засіб, у тому числі кветіапін, потребують спостереження щодо ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та загальна слабість), а пацієнти з цукровим діабетом чи факторами ризику цукрового діабету – регулярного моніторингу стосовно погіршення глікемічного контролю. Маса тіла також має постійно контролюватися.

 

Ліпіди

Зростання рівнів ліпідів та холестерину спостерігались у ході клінічних досліджень застосування кветіапіну. При зростанні рівнів ліпідів слід призначити відповідне лікування.

 

Метаболічний ризик

З огляду на зміни, що спостерігались під час клінічних досліджень, стосовно показників маси тіла, глюкози крові (див. гіперглікемія) і ліпідів існує ймовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів, при якому слід призначити відповідне лікування.

Подовження інтервалу QT

У ході клінічних досліджень та під час застосування згідно з Інструкцією для медичного застосування кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних QT-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT. Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. Також слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT, а також при супутньому застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам з уродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією.

Відміна прийому препарату

Після раптового припинення застосування антипсихотиків, включаючи кветіапін, були описані гострі симптоми відміни, такі як нудота, блювання та безсоння. Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату, принаймні від 1 до 2 тижнів.

Пацієнти літнього віку із психозом, пов’язаним з деменцією

Сероквель XR не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

У ході рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших  антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Сероквель XR слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику смерті,  порівняно з плацебо. Однак, за даними  двох 10-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнь з вивчення кветіапіну у пацієнтів літнього віку, які страждають на деменцію, причинного зв’язку між лікуванням кветіапіном та смертю встановлено не було.

 

Лактоза

Таблетки Сероквель XR містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою  непереносимістю галактози, тотальною лактозною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

 

Додаткова інформація

Дані стосовно застосування кветіапіну у комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня є обмеженими; проте комбінована терапія переносилася добре (див. розділи “Побічні реакції” та “Фармакодинамічні властивості”). Ці дані показали адитивний ефект на третьому тижні лікування. Інше дослідження не продемонструвало адитивного ефекту на шостому тижні. Даних щодо комбінованого застосування понад шість тижнів немає.

 

Дисфагія

При застосуванні кветіапіну відмічалая дисфагія. Слід з обережністю застосовувати кветіапін  пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії.

 

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування нейролептичних засобів відмічалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують нейролептики, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час лікування Сероквелем пролонгованої дії та вжити запобіжних заходів.

 

Здатність впливати на швидкісь реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими  механізмами

З огляду на основну дію кветіапіну на центральну нервову систему препарат може впливати на види діяльності, що вимагають розумової пильності. Тому пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем та користуватися механізмами, поки не буде з’ясовано індивідуальної чутливості до такого впливу.

 

Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зважаючи на те, що кветіапін, в першу чергу, діє на центральну нервову систему, Сероквель XR слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії  у здорових добровольців супутнє застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) спричиняло підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується  вживати грейпфрутовий сік  протягом періоду лікування кветіапіном.

Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за площею AUC) до рівня, який становив  в середньому 13 % від експозиції  під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть створюватися нижчі концентрації в плазмі, що може вплинути на ефективність терапії Сероквелем XR.

Супутнє застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450 %. Розпочинати терапію Сероквелем XR пацієнтам, які одержують індуктор печінкового ферменту, можна лише у тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування Сероквелю XR переважає ризики, пов’язані з  відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни у прийомі індуктора мають бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад, натрію вальпроатом).

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Супутнє застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

При супутньому застосуванні циметидину фармакокінетика кветіапіну не змінювалася.

Фармакокінетика літію не змінювалася при його одночасному застосуванні з кветіапіном.

Фармакокінетика натрію вальпроату та кветіапіну при їхньому одночасному застосуванні не змінювалася до клінічно вірогідного ступеня.

Дослідження взаємодії з серцево-судинними препаратами не проводилися.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відмічалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Кветіапін є атиповим антипсихотичним агентом. Кветіапін та його активний плазмовий метаболіт норкветіапін взаємодіють з багатьма нейротрансмітерними рецепторами. Кветіапін та  норкветіапін виявляють спорідненість до серотонінових  (5НТ2) та допамінових D1- та D2-рецепторів мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5НТ2 відносно рецепторів D2 вважається такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій схильності до екстрапірамідних побічних симптомів препарату Сероквель. Крім того,  норкветіапін має високу спорідненість до серотонінових 5НТ1 рецепторів. Кветіапін та норкветіапін також мають високу спорідненість до гістамінергічних та адренергічних α1-рецепторів  та меншу спорідненість до адренергічних α2-рецепторів. Кветіапін не має суттєвої спорідненості до холінергічних мускаринових або бензодіазепінових рецепторів.

 

Фармакодинамічні ефекти

Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у ході доклінічних досліджень виявили, що кветіапін відрізнявся від стандартних антипсихотичних засобів та мав атиповий профіль. Кветіапін не спричиняє надчутливості допамінового D2-рецептора після тривалого застосування. Кветіапін призводить лише до слабкої каталепсії при застосуванні доз, що ефективно блокують допаміновий D2-рецептор. Кветіапін демонструє селективність щодо лімбічної системи, спричиняючи при хронічному застосуванні деполяризаційну блокаду мезолімбічних, але не нігростріатальних допамінових нейронів. Після гострого та хронічного застосування у сенсибілізованих галоперидолом або у наївних мавп Cebus кветіапін демонструє мінімальну дистонічну лабільність. Результати цих тестів прогнозують, що Сероквель XR  повинен мати мінімальну схильність до розвитку ЕПС. Також було зроблене припущення, що засоби з меншою схильністю до ЕПС можуть також мати меншу схильність спричиняти  тардитивну дискінезію (див. розділ “Побічні реакції”).

 

Клінічна ефективність

Ефективність препарату Сероквель XR для лікування шизофренії була продемонстрована в ході одного 6-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів з шизофренією, які відповідали критеріям DSM-IV, та в ході одного активноконтрольованого дослідження переведення з таблеток Сероквель на Сероквель XR клінічно стабільних пацієнтів з шизофренією.

 

Основною перемінною у плацебо-контрольованому дослідженні була зміна вихідних показників  до  кінцевої  оцінки  за загальною шкалою PANSS. Сероквель XR 400 мг/добу, 600 мг/добу та 800 мг/добу спричиняв статистично значиме покращення психотичних симптомів порівняно з плацебо. Ефективніть доз 600 мг та 800 мг перевищувала ефект дози 400 мг.

 

У ході 6-тижневого активноконтрольованого дослідження переведення основною перемінною був відсоток пацієнтів, які продемонстрували відсутність ефективності, тобто які припинили лікування в межах дослідження через неефективність або чия загальна оцінка за шкалою PANSS підвищилася на 20 % або більше від моменту рандомізації до будь-якого візиту. У пацієнтів у стабілізованому стані при застосуванні препарату Сероквель, зі швидким вивільненням, у дозі від 400 мг до 800 мг, ефективність зберігалась, якщо пацієнтам змінювали лікування на еквівалентну дозу препарату Сероквель XR 1 раз на добу.

 

У ході довготривалого дослідження у стабільних пацієнтів з шизофренією, яких підтримували на Сероквелі XR протягом 16 тижнів, Сероквель XR був ефективнішим за плацебо у попередженні рецидиву виникнення наступного епізоду. Оцінювані ризики рецидиву через 6 місяців лікування становили 14,3 % у групі лікування Сероквелем XR порівняно з 68,2 % у групі плацебо. Середня доза становила 669 мг. Додаткових результатів щодо безпеки лікування Сероквелем XR протягом 9 місяців (в середньому 7 місяців) не отримано. Зокрема, частота повідомлень про небажані явища, пов’язані з ЕПС та збільшенням маси тіла, не збільшувалася при довготривалому лікуванні препаратом.

 

Відсутність індукції ЕПС вважається характерною ознакою атипових антипсихотиків.

 

У ході двох досліджень застосування кветіапіну в монотерапії маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня кветіапін продемонстрував більшу ефективність, ніж плацебо, щодо зниження маніакальних симптомів на 3-му та 12-му тижнях. Даних довготривалих досліджень, які б демонстрували ефективність кветіапіну у запобіганні подальшим маніакальним або депресивним епізодам, немає. Дані про застосування кветіапіну у комбінації з дивалопроексом або літієм для лікування помірних або тяжких маніакальних епізодів на 3-му та 6-му тижнях обмежені; проте комбінована терапія переносилася добре. Дані продемонстрували адитивний ефект на третьому тижні. Інше дослідження не продемонструвало адитивного ефекту на шостому тижні. Даних про застосування комбінованої терапії довше 6-ти тижнів немає. Середня доза кветіапіну на останньому тижні становила приблизно 600 мг/добу, приблизно 85 % пацієнтів приймали дозу у межах  400 – 800 мг/добу.

 

У ході плацебоконтрольованих досліджень у пацієнтів літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією, частота виникнення побічних явищ з боку цереброваскулярної системи на 100 пацієнто-років у групі кветіапіну була не вище, ніж у пацієнтів, які одержували плацебо.

 

У ході одного тривалого дослідження (до 2 років лікування), в якому оцінювали попередження  виникнення наступного епізоду у пацієнтів з маніакальними, депресивними  або змішаними епізодами, кветіапін був кращим порівняно з плацебо стосовно збільшення періоду часу до будь-якого наступного епізоду  (маніакального, змішаного або депресивного) у пацієнтів з біполярним розладом І типу. Дані дослідження показали, що у пацієнтів з відповіддю на кветіапін при переході на лікування літієм час до розвитку наступного епізоду не збільшується, на відміну від групи подовженого лікування кветіапіном.  

 

Депресивні епізоди при ДР

У ході двох короткотривалих (6 тижнів) досліджень брали участь пацієнти, які показали недостатню  відповідь  принаймні  на  один  антидепресант. Сероквель XR в дозах 150 мг і 300 мг/добу, який приймали як супутнє лікування триваючої терапії антидепресантами (амітриптилін, бупропіон, циталопрам, дулоксетин, есциталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін або венлафаксин) продемонстрував перевагу над терапією тільки антидепресантами у зменшенні депресивних симптомів, що визначалось за покращенням загального показника MADRS (найменший квадрат середньої зміни порівняно з плацебо 2-3,3 бали).

 

Довготривала ефективність та безпека супутньої терапії препаратом у пацієнтів з ДР не оцінювались, але оцінювались такі показники  монотерапії препаратом у дорослих пацієнтів.

 

Такі дослідження були проведені із Сероквелем XR  у вигляді  монотерапії, проте Сероквель XR показаний тільки для супутньої терапії.

 

У ході трьох з чотирьох короткотривалих (до 8 тижнів) досліджень монотерапії за участю пацієнтів з депресивним розладом Сероквель XR в дозах 50 мг, 150 мг і 300 мг/добу показав вищу, ніж плацебо, ефективність стосовно зменшення депресивних симптомів, що визначалось за покращенням загального показника за шкалою Монтгомері-Асберга для оцінювання депресії (MADRS) (найменший квадрат середньої зміни порівняно з плацебо 2-4 бали).

 

У ході дослідження монотерапії для попередження рецидивів пацієнтів з депресивними епізодами, які досягли стабільності на тлі лікування Сероквелем XR протягом щонайменше 12 тижнів, рандомізували для лікування Сероквелем XR 1 раз на добу або плацебо впродовж періоду тривалістю до 52 тижнів. Середня доза Сероквелю XR під час рандомізованої фази становила 177 мг/добу. Частота рецидивів становила 14,2 % для пацієнтів, які приймали Сероквель XR, і 34,4 % для пацієнтів, які приймали плацебо.

 

У ході короткочасного (9 тижнів) дослідження за участю пацієнтів літнього віку з депресивним розладом, які не страждали на деменцію (віком від 66 до 89 років), Сероквель XR при гнучкому дозуванні в діапазоні від 50 мг до 300 мг/добу показав кращу, ніж плацебо, ефективність стосовно зменшення депресивних симптомів, що визначалось за покращенням загального показника MADRS (найменший квадрат середньої зміни порівняно з плацебо -7,54). Під час цього дослідження пацієнти, рандомізовані до групи Сероквелю XR, отримували 50 мг/добу у 1-3 день, потім доза могла збільшуватись до 100 мг/добу на 4 день, 150 мг/добу на  8 день, і до 300 мг/добу залежно від клінічної відповіді і переносимості. Середня доза Сероквелю XR становила 160 мг/добу. За винятком частоти екстрапірамідних симптомів, переносимість Сероквелю XR, який приймали 1 раз на добу, у пацієнтів літнього віку була порівнянною із тією, що спостерігалась у дорослих (віком від 18 до 65 років). Частка рандомізованих пацієнтів віком від 75 років дорівнявала 19 %.

 

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні кветіапін добре всмоктується та активно метаболізується. Приблизно 83 % кветіапіну зв’язується з білками плазми. Пікові молярні концентрації у рівноважному стані активного метаболіту норкветіапіну становлять 35 % від тих, що спостерігаються для кветіапіну.

 

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну є лінійною в межах схвалених доз. Кінетика кветіапіну не відрізняється у чоловіків та жінок.

 

Сероквель XR досягає пікових концентрацій у плазмі приблизно через 6 годин після застосування (Тmax). Сероквель XR демонструє дозопропорційну фармакокінетику для доз до 800 мг включно при застосуванні 1 раз на добу. Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) та площа під кривою концентрація-час (AUC) для препарату Сероквель XR, який застосовується 1 раз на добу, є порівнянними з тими, що досягаються для такої ж загальної добової дози кветіапіну фумарату, таблеток з негайним вивільненням (Сероквель, таблетки вкриті оболонкою), який застосовується 2 рази на добу. Періоди напіввиведення кветіапіну та  норкветіапіну становлять приблизно 7 та 12 годин відповідно.

 

Середній кліренс кветіапіну в осіб літнього віку приблизно на 30-50 % нижчий, ніж у дорослих людей віком 18-65 років.

 

Середній плазмовий кліренс кветіапіну був зниженим приблизно на 25 % у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м2), проте індивідуальні величини кліренсу знаходяться в межах, характерних для здорових осіб. З сечею виводиться менше 5 % середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного метаболіту норкветіапіну.

 

Кветіапін активно метаболізується в печінці. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5 % кветіапіну не метаболізується і виводиться в незміненому вигляді з сечею або фекаліями. Приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21 % –  з фекаліями. Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25 % у пацієнтів з відомою печінковою недостатністю (стабільний алкогольний цироз). Оскільки кветіапін значною мірою метаболізується в печінці, у пацієнтів з печінковою недостатністю очікується його підвищеня його рівня в плазмі. Для таких пацієнтів може знадобитися коригування дози (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).

Дослідження in vitro встановили, що CYP 3А4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну. Норкветіапін в основному утворюється та виводиться за допомогою CYP 3A4.

Було виявлено, що кветіапін та декілька його метаболітів (включаючи норкветіапін) мають слабку пригнічувальну активність відносно ферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4 in vitro. Пригнічення CYP in vitro спостерігається лише при концентраціях, що приблизно в 5-50 разів перевищують ті, що спостерігаються у людини при застосуванні доз 300-800 мг/добу. Ґрунтуючись на отриманих in vitro результати, не слід очікувати, що одночасне призначення кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого пригнічення метаболізму іншого препарату, метаболізм якого залежить від цитохрому Р450. Дослідження на тваринах показало, що кветіапін може індукувати ферменти цитохрому Р450. Проте у ході специфічного дослідження взаємодії у пацієнтів з психозом не було виявлено підвищення активності цитохрому Р450 після застосування кветіапіну.

При дослідженні впливу їжі на біодоступність кветіапіну було виявлено, що їжа з високим вмістом жирів призводить до статистично вірогідного підвищення Cmax та AUC препарату Сероквель XR,  тобто з 44 % до 52 % та з 20 % до 22 % відповідно для  таблеток  50 мг  та  300 мг. Сероквель  XR слід приймати щонайменше за годину до вживання їжі.

 

Фармацевтичні характеристики.

 

Основні фізико-хімічні властивості:

50 мг  – капсулоподібна двоопукла таблетка персикового кольору, вкрита оболонкою;

з гравіруванням “ХR 50” на одному боці та пласкі з іншого;

200 мг – капсулоподібна  двоопукла таблетка жовтого кольору, вкрита оболонкою;

з гравіруванням “ХR 200” на одному боці та пласкі з іншого;

300 мг  – капсулоподібна  двоопукла таблетка  світло-жовтого кольору, вкрита оболонкою;

з  гравіруванням “ХR 300” на одному боці та пласкі  з  іншого;

400 мг – капсулоподібна  двоопукла таблетка білого кольору, вкрита оболонкою;

з  гравіруванням “ХR 400” на одному боці та пласкі з іншого.

 

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 6 блістерів  у картонній коробці разом з інструкцією для застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АстраЗенека ЮК Лімітед, Великобританія/AstraZeneca UK Limited, United Kingdom.

 

Місцезнаходження.  Macclesfield, Cheshire, SK 10 2 NA, United Kingdom/